Je slyšet kameny mluvit
Приїздив до мене вчора із фронту братик. Каже: ми щодня прокидаємось помирати, завантажуємо в себе війну з оновленнями програми, впізнаємо за позивними своїх, їхніх – за номерами. Я сказав би, що не боїмося, але брехати – тупо. Ми підводимось і йдемо, переступаючи трупи. Ми багато втратили і до всього тепер готові. Але зовсім інакше небо там, де ходить отой твій – він палає, і синє скло вкривається сажею. Я вже часто й не розумію, про що він каже, і чому…
